До кабінету рідко приходять зі словом «ПТСР». Приходять зі зламом побуту. Не спите. Обходите вулицю. Вибігаєте з вагона, бо обличчя здаються небезпечними. Або навпаки: нічого не відчуваєте, кинули те, що любили, і називаєте це «я замкнулась». Шіла Раджа формулює жорстко: щоб говорити про ПТСР, потрібна подія зі смертю, загрозою смерті або фізичною безпекою вашою чи чужою. Реакція тоді: страх, безпорадність, жах. Далі тіло тримає одну чи кілька груп. Не «істеричний характер». Групу.
Перша група: повторні переживання. Важкий сон про подію. Нав’язливий образ. Відчуття, що це відбувається знову. Серце, піт, шлунок, коли спрацював тригер. Іноді людина кличе на допомогу і не розуміє, що вона вже вдома. Новини з аварією повертають у машину, де хтось помер на руках. Це флешбек. Не «накрутила себе».
Друга група: уникання. Нагадування мучить, тож викидають розмови, людей, місця, улюблені під час передачі. Хтось кидає команду і пів року не бере трубку. Зникає інтерес. Позитивні почуття німіють. Майбутнє здається коротким. Збоку: «зрадлива», «холодна», «не хоче жити». Раджа: уникання в короткій дистанції рятує. У довгій будує вузьке життя.
Третя група: варта. Сон сиплеться. Увага не тримає сторінку. Гнів близько. Тіло сканує вагон. Легкий ляк від звуку за спиною. Людина читає погляд як удар і вибігає ловити таксі. Це гіперзбудження після реальної загрози, не «параноя характеру».
Тамара Макклінток-Грінберг відділяє інший шар. Звичайне ПТСР: одна-дві події понад витривалість. Людина часто вміє сказати: «я сканую зал, бо була та ніч». Комплексне ПТСР: низка подій упродовж життя. Насильство, зневага, травма зради: той, від кого залежали, свідомо шкодив. кПТСР вростає в ідентичність. Раніше це клеїли як розлад особистості. Помилка: реакцію на середовище видавали за рису. кПТСР уже в міжнародній класифікації хвороб ВООЗ. До трьох груп ПТСР додаються зрив емоцій, петля в стосунках і відчуття «я нікчемна / я не знаю, чого хочу».
Діагноз ставить спеціаліст. Чеклист на цій сторінці: щоб упізнати побут і зрозуміти, який напрям шукати, не щоб наклеїти собі ПТСР після однієї ночі. Една Фоа показує, чому «розкажи все зараз» шкодить: новий зв’язок між думкою і тілом з’являється порціями, після навички бути тут. Раджа: не стрибайте в глибокий кінець басейну, не вміючи плавати. Джудіт Герман ставить порядок, який вивіска «ПТСР» не скасовує. Спочатку безпека. Потім спогад. Потім зв’язок.
На платформі є окремий напрям «робота з психотравмою». Там ширше: рубець, контроль, тіло без діагнозу. Тут вужче і жорсткіше: кластери ПТСР і кПТСР, експозиція лише після якоря, упізнавання без самодіагнозу. Нижче: що роблять на сесії, кому йти, і коли кабінет шкодить.